«Мишко-Колобок»
В одній зовсім звичайній сім’ї жив хлопчик –школярик на ім’я Мишко. Його дуже любили батьки. Вони завжди, ще змалечку, дуже пестили його, виконували всі його примхи, забаганки.
І все б нічого, але була в Мишка одна велика проблема: він дуже любив солодощі, а також їсти те, що користі зовсім ніякої не приносить.
Батьки Мишка завжди намагалися дослухатися до примх свого улюбленого синочка.
Вони не помічали, як їхнє, тоді ще мале, відрізнялося від своїх однолітків своєю вагою. Батьки надіялися, що малюк почне худнути, як тільки почне ходити, але цього не трапилось. Мишка навіть до садочка не взяли, бо він не міг самостійно пересуватися, він постійно падав, вже не кажучи про те, що він не зміг би гратися зі своїми однолітками. Мама довго сиділа з Мишком вдома, готувала його до школи, виховувала його.
Мама й тато дуже тяжко переживали цей період Мишкового життя, мама винуватила в усьому себе, що дозволяла йому їсти все те, що не є корисним для дитячого здоров’я. А тато звинувачував себе, бо як тільки Мишко заплаче, тато вже біжить до нього з цукеркою чи з шоколадкою.
Настав день, Мишко пішов у школу. Однокласники постійно з нього сміялися, дражнили «Мишком-колобком».
Батьки помічали, що Мишко повертався зі школи роздратованим, злим, засмученим, але нічим зарадити йому не могли. А натомість ще більше частували його солодощами та закривали очі на його примхи. У школі Мишко придумував тисячі причин, щоб не ходити на заняття з фізичної культури, хоча йому б ці заняття пішли на користь. Але був у Мишка і великий плюс: він добре вчився і за це батьки пишалися ним.
А от і закінчився навчальний рік, ось і літні канікули настали. А так як батьки хлопчика працювали і не було з ким його залишити вдома, вони вирішили відвезти Мишка до бабусі й дідуся в село.
Мишко з першого дня перебування в селі зрозумів, що тут ніхто не буде виконувати його забаганок. В селі кожен зайнятий соєю справою, наприклад: бабуся – порає худобу, клопочеться на городі , дідусь - косить траву, щоб нагодувати худобу. Бабуся з дідусем дуже любили свого внука і дуже зраділи дізнавшись, що він проведе у них перші шкільні канікули.
Дідусь намагався заохотити онука йому допомогти на городі, але побачивши, що онук незграбний , покинув цю ідею. Тоді за діло взялася бабуся. Вона вирішила поговорити з Мишком і пояснити йому на прикладі їхнього кота Димка, що буде, якщо його розкормити.
І от бабуся почала розмову: « Знаєш, онуче, твоя проблема в тому, що ти мало рухаєшся, вередуєш, їси забагато солодкої і некорисної їжі. Давай поміркуємо, що буде з котом Димком, якщо ми його розкормимо? – Що буде, що буде! – відізвався весело Мишко,- він облінується і перестане ловити мишей, а миші будуть бігати по головах. А ще Димко не зможе так вправно лазити по деревах .—Вірно , онуче, а тепер лягай спати.
В ту ніч Мишкові наснився страшний сон, начебто Димко став таким гладким, таким, незграбним, що він більше не ловив мишей, не лазив по деревах, а тільки спав та грівся на сонечку, а миші тим часом бігали по хаті, їли з його миски та, навіть, пообгризали коту вуха.
Прокинувшись вранці Мишко вирішив, що досить бути Мишком-колобком, досить їсти некорисну їжу і відтепер жодного дня без ранкової гімнастики. Того ж дня Мишко став охоче допомагати своїм бабусі та дідусю по господарству. Він став вправним та здоровим хлопчиком, а за літо навіть виріс.
Бабусин приклад приніс йому користь: він став впевненим в собі почав правильно харчуватися, іноді, навіть, сидів на овочевих дієтах, які йому пішли на користь.
Мишко став вправним здоровим хлопчиком. Коли батьки вкінці літа приїхали забрати його додому, вони не повірили своїм очам: перед ними стояв червонощокий високий хлопчина з веселою усмішкою на вустах.
В школу першого вересня Мишко вже йшов цілком нормальною дитиною. У нього з’явилося багато друзів, товаришів. Тепер після школи Мишко не сидить вдома, він грає з однокласниками в футбол, баскетбол, а також ходить на карате.
Рідні і близькі пишаються успіхами свого Мишка, що він знайшов в собі сили відмовитись від неправильного харчування.
Мишко поділився з нами секретом свого успіху: їсти тільки корисну їжу та займатися фізичними вправами, а найголовніше – вірити в себе і цінити своїх батьків.

Автор мама Насті Маланчук